У відвертому фіналі інтерв’ю телеведучій Діні Бернацькій ексголова АРМА Олена Дума скинула маску суворого реформатора. Олена Дума розповіла про особисте пекло, зустріч зі смертю в дитячих очах та про те, чому в Україні байдужість сьогодні страшніша за корупцію.

«Я не робот, я жива людина»: сльози, які бачать не всі

У ефірі розмова перейшла від цифр та конфіскованих активів до глибоко особистих тем. На запитання Діни Бернацької про те, чи дозволяє вона собі слабкість, Олена Дума відповіла неочікувано прямо:

«Ви запитуєте, чи я часто плачу? Так. Востаннє це було буквально на минулому тижні. Сильні люди насправді можуть собі це дозволити. Я не робот, я жива людина, і бувають ситуації, де не заплакав би лише камінь».

Вона поділилася історією, яка сталася під час її візиту до кардіоцентру, де вона побачила наслідки того, що називає «суспільною хворобою».

«Я побачила дівчинку, їй всього шість років. У неї летальний діагноз. Найстрашніше — це дивитися в очі дитині, яка розуміє, що вона скоро помре. А ще страшніше — знати, що до цього призвела елементарна байдужість дорослих, які вчасно не звернулися по допомогу. Як тут не кричати? Як не намагатися змінити цю систему, яка просякнута ігноруванням людського життя?».

Ціна лідерства та «зуби» в політиці

Обговорюючи свій характер, який багато хто вважає занадто різким, Дума пояснила, що під час війни дипломатія часто перетворюється на «танці з бубнами», які не дають результату. Вона впевнена, що сьогодні Україна має показувати зуби, щоб вижити.

«Мене називають вогнем, що запалює. Можливо. Я справді щаслива людина, я літаю, бо знаю, що роблю справу з любов’ю. Але іноді треба бути жорсткою. У нас в країні не можна включати крайній дипломатизм, коли йдеться про виживання. Треба бути з характером, принциповою. Я бачу фальш у політиці, і вона мені огидна».

Друга книга та обіцянка перемоги

Незважаючи на відставку, Олена Дума продовжує працювати не лише над собою, а й стала автором проекту Дума.Й. Також Олена Дума працює над своєю наступною книгою. Друга книга буде не менш резонансною, бо відкриє багато незручної правди. Вона зізналася, що не обтяжує рідних своїми переживаннями, аби вберегти їх від того бруду, з яким стикається на роботі.

«Я обіцяла, що моя друга книга почнеться зі слів: "Вітаю Україну з перемогою". Коли я почала писати, я зрозуміла, яка глибина в цих словах і як важко їх вимовити сьогодні, коли країну розривають зсередини не лише ракети, а й внутрішні чвари. Перемога — це як -пере, як надзусилля над собою, над байдужістю. Я вірю, що ми це пройдемо».

В ефірі Олена Дума підсумувала, що її головна опора — це її рідні, син та пам'ять про батька, який був для неї ідеалом чоловіка. Саме ця родинна синергія дає їй сили не просто «йти в політику», а нести свою місію, незважаючи на 13-ті лайки чи замовні статті.

«Людина не літає, а крила має. У когось вони від кохання, у когось — від поезії, а в мене — від усього разом з любовʼю і поривом до роботи та вірності своїм принципам. Я просто роблю те, що маю, і небо мені свідок».