У СРСР п'ятиповерхові будинки зводилися в рамках програми масового розселення. Вони були відносно недорогими та швидкими у будівництві, що дозволяло економити на робочій силі та матеріалах.

Докладніше про те, чому в СРСР намагалися не будувати 6-поверхові житлові будинки, читайте у нашому матеріалі.

Перші п'ятиповерхівки з'явилися у 1950-х роках. 1948 року архітектор Віталій Лагутенко спроєктував перший безкаркасний п'ятиповерховий будинок у Москві. Влада схвалила проєкт, але ухвалила відмовитися від декоративних деталей при будівництві. Так з'явилися «лагутенківки», більш відомі як «хрущовки».

«Хрущовки» будувалися за французькою технологією. Усього за 12 днів бригада могла закінчити чотирисекційний будинок із бетонних блоків, без горища та підвалу. Ліфт при цьому не вимагався: за ГОСТом радянська людина могла легко підійматися пішки на п'ятий поверх.

На початку 1970-х років на зміну «хрущовкам» прийшли дев'ятиповерхівки. Це сталося через необхідність будівництва будівель більшої висотності. Будинки висотою в 10 поверхів і вище, згідно з нормативами безпеки, мали оснащуватися двома ліфтами (звичайним і вантажним), а також пожежними сходами, що не задимлюються. Це вимагало додаткових витрат, що робило будівництво дев'ятиповерхівок менш рентабельним. Крім того, будівельна техніка того часу оснащувалась надто короткими сходами — максимум 28 метрів. Тому вони могли дістати лише до 9 поверху.

Читайте також:

Перевірено роками: як швидко позбутися щурів у гаражі, льоху та підвалі

Це потрібно знати, щоб не отруїтися: як довго можна зберігати домашню консервацію

Цифри в платіжках вас приємно здивують: прості хитрощі, які дозволять заощадити на воді