На Білгородщині та Курщині розгорнулися масштабні бойові дії із застосуванням штурмової авіації, великокаліберної артилерії, важких вогнеметних систем та висадженням повітряного десанту. Через кілька днів у боях з російськими повстанцями на власній території шляху втратили понад півтисячі своїх солдатів. І все це під час про виборів президента.

Про це аналітик проекту Інформаційна оборона Фонду "Відкрита політика" Ігор Жданов пише у своєму блозі на " Інтерфаксі ".

Вражаючий результат «СВО», яка, як відомо, «іде за планом»!

Зрештою це підсумок майже 25-річного правління путіна - найдовшого з часів Сталіна. З тією лише різницею, що Сталіну вдалося за цей час захопити третину Європи, а Путіну на аналогічному етапі доводиться рівняти із землею російські села, щоби озброєна опозиція не дійшла до Білгорода і далі.

«Декарбонізація» Росії продовжується.

І поки російські танки горять під селищами з милозвучними назвами Мокра Орлівка і Сподарюшино, в російському тилу знищується головне джерело кремлівської сили - нафтогазова індустрія. Удари українських дронів по нафтопереробних заводах продовжуються як за графіком, не просто знекровлюючи російську економіку в перспективі. Вони руйнують основу путінського міфу про непереможного «нафтового ведмедя».

Сам Кремль не може не розуміти, що якщо темпи «декарбонізації» збережуться, дуже скоро ноги глиняного колосу фатально розбухнуть від надлишку «чорного золота» і жодне «імпортозаміщення» цьому допомогти не зможе. Також колективний шлях усвідомлює, що ефект доміно від таких процесів буде значно руйнівнішим і непередбачуваним, ніж схожа ситуація після поразки в «афганській» війні.

Як ГУР бере участь у російських «виборах»

На цьому фоні спроба російської влади намалювати путіну 86% явки у зоні бойових дій, де електорат йшов на виборчі дільниці під розривами касетних снарядів, має нервовий зрив від безсилля. Адже поки що місцевий Центрвиборчком оголошував якісь цифри підрахунку голосів із охопленої вогнем Білгородщини, окремі населені пункти області переходили під контроль виборців, озброєних «Градами».

Очевидно, що наступ визвольних російських сил на путінську армію, синхронізований із голосуванням та атакою дронів на російські НПЗ, не може бути просто збігом. Хоч би якими метафорами сипав пан Буданов, стверджуючи в інтерв'ю, ніби «березневий похід» околицями Слобожанщини є виключно проектом РДК, Легіону «Свобода Росії» та Сибірського батальйону, насправді за цим чітко простежуються руки ГУР.

А що Китай та Іран?

Архітектура подібних операцій може бути спроектована розрізненими, хоча й максимально мотивованими, повстанськими підрозділами. В даному випадку ми маємо справу з багаторівневим задумом, який мав на меті не лише військові цілі на кшталт захоплення ворожих позицій та територій, одночасну атаку тилових ресурсів, відволікання військ противника з інших напрямів, насамперед із Куп'янського. Також йдеться і про важливу геополітичну складову.

Весь світ побачив, що у найвідповідальніший момент – дні свого переобрання – Путін не може контролювати ситуацію в країні. Збройні загони російських добровольців банально скуповують частину російської території, демонструючи таким чином непорушну силу режиму, його стабільність і контроль ситуації.

За цими подіями безперечно стежать не лише союзники України, а й стратегічні партнери путіна, насамперед Китай та Іран. Нескладно здогадатися, які висновки зробить Сі Цзи Пінь, коли з аналітичних довідок своїх радників дізнається про танкові дуелі росіян з росіянами на російській території в день виборів путіна.

Зрозуміло, і Китай, і, мабуть, Іран будуть змушені проаналізувати нову ситуацію та зробити із нею стратегічні висновки.

Чи слід підтримувати російського ведмедя, на території якого фактично вже розгорнулася громадянська війна одних росіян проти інших і який вже не може контролювати ситуацію навіть під час важливих для шляху «виборів»?