Українець Андрій Хомицький керує міжнародним фітнес-бізнесом із Лос-Анджелеса, виховує чотирьох дітей і веде соціальні проєкти по всьому світу. У 22 роки — дворазовий чемпіон світу з бодібілдингу, сьогодні — засновник Online Fitness Club із тисячами клієнтів від США до Німеччини та проєкту Wake Up, який об'єднує українців у десятках міст.

За океаном Андрій зрозумів: те, що нам здавалося звичайним дитинством, насправді — унікальна загартованість характеру. Які риси українського виховання перетворюють наших людей на успішних підприємців за кордоном?

"Не скиглимо — вирішуємо"

"Американці дивуються, коли я приймаю рішення за кілька годин, а не тижнів", — розповідає Андрій. Він згадує березень 2020-го: спортзали закрили, доходи зникли, сім’я на руках. Американські колеги збирали консультації, писали бізнес-плани, шукали інвестиції. Андрій за добу запустив прямі ефіри в Instagram.

"Я просто ввімкнув камеру телефону і сказав: 'Давайте тренуватись удома'. Жодного дизайну, студій, сценаріїв. Домашня обстановка, звичайний одяг — і вперед".

Результат перевершив усі очікування: за два дні — 25 тисяч підписників, до 3500 глядачів одночасно в прямому ефірі. Через три місяці безкоштовних тренувань люди самі попросили зробити платну версію. Так з’явився перший в Україні повноцінний онлайн фітнес-клуб. Сьогодні OFC об’єднує тисячі людей по всьому світу, а конкуренти лише починають копіювати формат.

"У дитинстві ми не мали звички ниті. Зламалась іграшка — лагодь сам. Нема грошей на велосипед — заробляй. У батьків не було часу вирішувати за нас усі проблеми. Ця логіка автоматично перейшла і в бізнес: є проблема — шукаєш рішення, а не винних".

Щоранку Андрій ставить собі питання: "Як би вчинив чемпіон світу?" І діє, виходячи з цього стандарту. Без скарг, без очікування ідеальних умов. "Коли перед чемпіонатом світу мені сміялись в обличчя: 'Та хоч би в топ-15 потрапив', я зрозумів — слухати буду тільки себе. І став дворазовим чемпіоном".

Сім’я — мій стартап №1

В американському бізнесі заведено чітко розділяти work-life balance. В Андрія інша філософія — українська. "Моя сім’я не окремо від бізнесу. Вони — частина однієї місії", — пояснює він.

Дружина Юлія стала co-засновницею бренду одягу OFC Stores — преміального спортивного одягу, який можна носити і в залі, і в офісі. "Я побачив, як мої клієнти змінюють три комплекти одягу лише за один ранок: тренування в залі, закупи, зустріч у кафе. І кожного разу — це сумки, перевдягання, дискомфорт. Тоді я чітко зрозумів: одяг має підлаштовуватись під ритм життя, а не навпаки", — пояснює він.

Сьогодні бренд розвивається у США, а кожна покупка одягу відкриває доступ до онлайн-тренувань. "Я хочу, щоб одяг, який ми створюємо з дружиною, став символом довгого, свідомого життя. Щоб це був не просто продукт — а прояв філософії: бути активним, жити зі смаком, жити з глибиною".

Четверо дітей — не перешкода кар'єрі, а її частина. Вони беруть участь у проєктах Wake Up, їздять на відкриття нових локацій, знайомляться з клієнтами. "На останньому відкритті в Маямі діти самі проводили розминку для американських дітей. Мовного бар’єру не було — рух універсальний", — усміхається Андрій.

"Якщо твоя сім’я не підтримує твою справу — отже, або справа неправильна, або ти щось робиш не так. В українців сім’я — це база, від якої відштовхуєшся, а не те, що тебе гальмує".

Зроби сам — зроби краще

"В американців на все є спеціалісти. Хочеш переставити меблі — викликай mover. Повісити картину — handyman. Ми звикли робити самі", — сміється Андрій.

У 2018-му він купив Mercedes Sprinter за немалі гроші і разом з батьком перетворив його на мобільний спортзал. Демонтували салон, спроєктували розміщення обладнання, перевірили розподіл ваги, змонтували силову раму і TRX-петлі.

"Американці не повірили, коли побачили: невелика команда створила повноцінний зал на колесах. Казали: 'Де ваші професійні дизайнери? Яка студія робила проєкт?' А я показую: ось креслення нашого власного проєкту".

Fitness Bus став першим мобільним фітнес-клубом в Україні, окупився за 16 місяців, а сьогодні планується розширення франшиз у Дубай та Варшаву.

"Якби я наймав дизайнерів, конструкторів і монтажників — витратив би втричі більше часу й грошей. А головне — не отримав би такого розуміння продукту".

В Америці ця риса дає величезну перевагу. Поки конкуренти місяцями шукають підрядників і погоджують бюджети, український підприємець робить MVP власноруч і вже тестує на реальних клієнтах.

Добро без камер і прес релізів

В американській бізнес-культурі благодійність — це окрема стаття витрат, податкові пільги і корпоративна соціальна відповідальність. В українців простіше: якщо можеш допомогти — допомагай. Без бюрократії й звітності.

Андрій — амбасадор проєкту "Незламні" — реабілітаційного центру у Львові, який допомагає військовим після ампутацій. Коли треба було зібрати 200 тисяч гривень на спортивний протез для військового Ліона, він не став писати заявки на гранти.

Сьогодні Ліон із карбоновим протезом бігає 5 км за 28 хвилин — швидше за багатьох здорових людей. "Це не PR-акція для бренду. Це нормально — якщо ти успішний, ти зобов’язаний ділитись", — пояснює Андрій.

У бізнесі це перетворюється на неймовірну лояльність клієнтів. "Люди інтуїтивно відчувають, коли ти працюєш не лише заради прибутку. І готові платити більше тому, хто змінює світ на краще. Мої знайомі тут дивуються: чому ви не рекламуєте свою благодійність? А навіщо? Допоміг — і добре".

Те, чому не вчать у MBA

Українська загартованість — це не випадковість, а результат виховання, яке можна застосувати будь-де. Три головні принципи від Андрія Хомицького:

Вирішуй, не скигли. Є проблема — шукай спосіб її вирішити, а не причини, чому це неможливо. Українці вміють діяти в умовах невизначеності краще за багато інших націй.

Сім’я як фундамент. Не розділяй особисте життя і роботу на два світи. Якщо твоя місія щира, близькі стануть твоїми головними союзниками і чесними критиками.

Успіх заради інших. Допомога "своїм" — не благодійність, а інвестиція у власну репутацію і сенс. Клієнти це відчувають і відповідають лояльністю.

"Раніше успіх для мене — це були титули, медалі, визнання. Здавалося, якщо зроблю щось велике, це й буде доказом", — ділиться Андрій. "Двічі став чемпіоном світу, запускав проєкти, яких не було в Україні. Але з часом зрозумів: успіх — це не те, що бачать інші, а те, що відчуваєш сам всередині".

Сьогодні він ставить собі інші питання: чи виріс я за цей день? Чи був корисним? Чи залишив щось після себе? "Я більше не женуся за гучними перемогами. Мій успіх — це коли сім’я не тінь мого графіка, а його основа. Коли моя робота реально змінює людей. Коли я на своєму місці".

Українське виховання навчило його головному: стійкості, щирості й готовності працювати руками. "Цього достатньо, щоб побудувати щось значуще в будь-якій країні світу. І почуватися при цьому людиною, а не лише підприємцем".