З початком повномасштабної війни Росії проти України та закриттям державного кордону – його перетин перетворився на надприбутковий незаконний бізнес.

Тисячі чоловіків призовного віку готові віддавати шалені гроші, щоб опинитися в безпечній Європі, а не в лавах ЗСУ. А якщо є попит, то буде й пропозиція. Саме цією нагодою серед сотень інших ділків і скористався харків'янин Віктор Володимирович Лазоренко, пише Znaj.ua.

«Вирішуючи» питання у військкоматах, на кордоні і навіть системі «Шлях», за короткий період йому вдалося заробити божевільний стан – йдеться про мільйони доларів США.

Відкритий «Шлях» не для всіх

З ночі 24 лютого 2022 року життя кожного українця перекинулося з ніг на голову. Ми прокинулися у війні. Тому більшість чоловіків і жінок, зібравши речі першої необхідності, попрямували до військкоматів, частин ЗСУ, ТрО, добровольчих загонів. А ще більша частина людей поспішила до кордонів, рятуючи життя дітей, сімей та своє. І якщо жінок та дітей випускали без проблем, чоловіки призовного віку були змушені залишитись в Україні. Але надію перетнути кордон не залишили.

Саме тому дуже швидко така послуга, як «допомога у виїзді з країни» набула величезної популярності. А охочі заробити на ній плодилися десятками та сотнями. Чоловікам пропонували та пропонують різні схеми, як легальні, напівлегальні, так і відверто протизаконні. Ціна коливається від 2000 доларів до необмеженої. Все залежить від сегмента та соціального статусу.

З перших днів війни особливо складна ситуація склалася у Харкові. Місто безперервно бомбардували з авіації, крилатими ракетами та системами залпового вогню. Тому не дивно, що велика кількість чоловіків та бізнесу намагалися виїхати. Спочатку в західні області, а згодом і з України.

Як нам стало відомо з власних джерел, Віктор Лазоренко, айтішник з Харкова, працював у компанії Ideasoft, майже одразу, як то кажуть, «піймав тему». Організував бізнес із вивезення через кордон колег по цеху – айти-фахівців із Харкова, Києва, Одеси, Львова. Особливий розмах його "бізнес" набрав із запуском системи "Шлях".

«Порятунок» саме цих фахівців було обрано не випадково, адже Віктор Лазоренко чудово орієнтувався у доходах колег та розумів, що за його послуги та гарантований результат вони заплатять великі гроші. Окрім цього, «сарафанне радіо» давало гарну рекламу, тож географія клієнтів зростала.

Як організовано схему Лазоренка

Нічого особливого вигадувати не довелося. Система "Шлях" ідеально підійшла для ділка Лазоренка. Адже за правильної юридичної підготовки документів жодних проблем на кордоні не виникає. Нагадаємо, що всього за рік роботи «Шляхи» кордон перетнули 1,27 млн ​​чоловіків – це офіційно. Але варто зазначити, що ті, хто подавав документи сам – нерідко отримували відмову.

Найнадійнішим способом залишити країну стало посвідчення волонтера. Так виїхати можна лише на 30 днів, але завжди можна зробити перезаїзд чи ігнорувати вимогу закону. Тому Віктор Лазоренко із команди професійних юристів організував цілу мережу благодійних фондів у Львові та Харкові. І на їх основі оформлював всі необхідні документи.

Зараз у мережі є відео де детально розписується як це працює. Система «Шлях» надає два варіанти: волонтери та водії. Останні зараз під забороною майже не випускають. У той час, як волонтерство дає дуже високі шанси. Юристи Віктора Лазоренка оформляли документи та вносили їх до системи. За ці послуги саме контора Лазоренко брала по 10 000 доларів із особи.

Приблизно через рік йому вдалося переправити на той бік кордону півтори тисячі людей. Навіть за простими математичними підрахунками стає зрозумілим, що «брудними» Віктор Лазоренко заробив космічну суму – близько 15 мільйонів доларів!

«Вирішували» в ТЦК

Проте умовно-легальна схема з виїздом через систему «Шлях» була єдиною. В арсеналі Лазоренка була й важка артилерія – якраз і завжди закрити питання з військкоматом. Багато хто скаже, що під час війни таке неможливо, адже на службу забирають навіть непридатних. Так, неможливо, але тільки для тих, хто не має необхідної суми. Згадайте про шикарне життя та вілл в Іспанії одеських військових комісарів або про десятки гектарів землі комісара Дарницького району Києва. І це лише ті, хто спалився.

Тож Лазоренко через своїх людей організував «співпрацю» з харківськими військкоматами та успішно знімав військовозобов'язаних з обліку. Ціна питання складала 15 000 доларів. І харківські айтіспеціалісти досить активно користувалися цією послугою.

Коли попит у колег впав, Віктор Лазоренко вирішив сам попрощатися з Україною. Він поїхав до Польщі і забрав із собою всі «зароблені» статки. Близько 15 мільйонів доларів (!) Допомогли йому досить комфортно влаштуватися в новій країні. Поки що відомо, що Лазоренко заснував свою будівельну компанію і навіть беру участь у грантах від Польщі.

І знову ж таки йому став у нагоді «досвід» здобутий в Україні – свого часу Лазоренко працював в офісі Асоціації міст України. Займався об'єктами під реконструкцію. Але як свідчить реєстр судових справ, і тут він не міг обійтися без схем та махінацій. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради подала Лазоренка до суду. Йдеться про «освоєння» бюджетних коштів та не виконання зобов'язань. Схоже, що невдовзі така ситуація повториться і в Польщі, з новими об'єктами реконструкції.

Цікаво, як зараз почуваються батьки Віктора Лазоренка та його дружина Надія Лазоренко. Розуміючи, що син та чоловік нажився на людях під час війни, кинув не лише свою країну, а й найдорожчих – родину та втік за кордон. Як їм тепер дивитися у вічі друзям, сусідам, простим українцям, які не шкодуючи свого життя захищають країну, або віддають останнє на ЗСУ.

PS

Ситуація звична для України – на кому ж заробити як не на біді своїх. Але все ж таки дивно, чому такий заповзятливий персонаж, як Віктор Лазоренко, досі не привернув увагу правоохоронців, зокрема СБУ? Адже своїми діями він завдав воюючій Україні чималих збитків. І тут не тільки про гроші, які зараз як ніколи потрібні нашій економіці та армії. Він сприяв відтоку інтелекту із держави, інтелекту який необхідний економіки, військової промисловості, соціальної сфери, банального захисту від кібератак чи створенню сучасного озброєння. На жаль, про цих 1500 айті-фахівців ми можемо вже забути, навряд чи в них буде бажання повернутися до України, особливо ті, хто не чесним «Шляхом» перетнув кордони. Але самого Лазоренка забувати не варто, за правильної реакції СБУ, він може дуже щедро «задонатити» ЗСУ.