Якось дивно склалося в історії радянського автопрому: на папері та у вигляді дослідних зразків автомобілі виходили витонченими, десь футуристичними, а часом і зовсім випереджаючими тенденції автомобільної моди.

Але як тільки справа доходила до конвеєра – тут щось йшло не так і на ринок потрапляло те, що зліпили за допомогою молотка, ізоленти та такої матері.

Так було і з Жигулями, і з Запорожцями, і Волгами, і з Москвичами. Але були й гідні розробки, котрі, на жаль, у серію так і не пішли. Один із таких екземплярів – Москвич 408 з індексом ГТ, що означало "Гранд Туризмо". Як ви вже зрозуміли, досвідчений зразок було створено на базі донора – звичайного Москвича-408.

"Гранд Туризмо" розробили 1964-го року напередодні Московського автомобільного салону. Планувалося, що всі мали ахнути від старань та творчих устремлінь радянських інженерів та дизайнерів.

Концепція мала на увазі, що машина буде призначена для поїздок на відпочинок, зокрема на моря, річки та озера. Для того, щоб радянські громадяни насолоджувалися поїздками, було передбачено знімний дах.

У кращих традиціях "купешних" авто у Москвича було лише два двері. Але за рахунок того, що донором був седан Москвич-408, якому урізали довжину салону, але збільшили розмір багажника, автомобіль міг похвалитися непоганою місткістю багажного відсіку.

Правда, як видно за фотографіями, цей автомобіль все ж більше підходив для поїздок двох людей - компанія навряд чи витримала поїздку на далекі відстані через дуже скромний простір на задньому ряду сидінь. Поспати у машині під час довгої поїздки не вдалося б навіть двом.

Хай там як, цей проект виглядав дуже гідно та незвично для такого класу автомобілів. Його практичність – справа спірна. Але покататися з вітерцем містом – те, що треба.

Усього було зроблено два досвідчені варіанти Москвича "Гранд Туризмо". Кузов одного був алюмінієвим, а другого сталевим. Машина не пішла в серію з невідомих причин, які, як ми можемо припустити, криються в непрактичності та у відсутності потенційного ринку збуту цієї моделі за кордоном. У СРСР таку машину навряд чи "викинули б" у вільний продаж. Хто б міг дозволити, щоб простий радянський трудяга катався на кабріолеті?

На завершення зазначимо, що до наших днів не дожив жоден із Москвичів проекту "Гранд Туризмо".

Читайте також:

Так робили наші бабусі: навіщо яйця треба потрясти перед варінням.

У Європі продають рідкісний український позашляховик часів СРСР. Просять 16 тисяч євро.

У мережі показали моделі рідкісних ЗАЗ, які були схожі на іномарки.