Місто запевняє, що катастрофічного стрибка тарифів не буде, але вода все одно подорожчає вдвічі. Чому підприємство з мільярдними доходами постійно сидить у збитках, куди насправді йдуть гроші киян та хто стоїть за прибутками приватних структур. Про це пише Телеграф.

Нові цифри у платіжках: скільки доведеться переплачувати

Апетит комунальників вражає: спочатку лунали пропозиції підняти тариф на холодну воду майже втричі — до неймовірних 88 гривень за кубометр. У міській адміністрації трохи остудили гарячі голови, заявивши, що ціна зросте приблизно вдвічі і зупиниться на позначці близько 64 гривень.

Для звичайної київської родини це означає додаткові кілька сотень гривень щомісяця лише за холодну воду, а якщо додати сюди пропорційне подорожчання гарячої — сума стає відчутною для будь-якого сімейного бюджету. Чиновники пояснюють це простою необхідністю виживати в умовах інфляції, але якщо поглянути на внутрішню кухню підприємства, картина вимальовується зовсім інша.

Мільярдні доходи та дивні збитки на сотні мільйонів

Здавалося б, компанія, через яку проходять гроші всього мільйонного міста, мала б процвітати. Згідно з фінансовими звітами, чистий дохід «Київводоканалу» з року в рік лише зростав, досягнувши майже 5 з половиною мільярдів гривень.

Проте починаючи з 2022 року підприємство чомусь почало стрімко генерувати збитки, які в сумі перевищили 760 мільйонів гривень. Боргові зобов’язання зросли майже до двох мільярдів. Гроші нібито є, але вони кудись зникають, залишивши компанію на межі фінансової прірви.

Саме на цьому фоні правоохоронні органи почали розкручувати клубок сумнівних тендерів. Слідчі активно вивчають контракти на сотні мільйонів гривень, укладені під час блекаутів. Наприклад, закупівля великих генераторів та обладнання проводилася без жодної конкуренції, а аванси сягали майже 90 відсотків. Експерти вказують на чимале завищення цін та штучне виписування технічних умов під конкретних постачальників.

Золоті реагенти та обшуки з валютою

Окремий фронт розслідувань стосується закупівель звичайних хімічних реагентів, необхідних для очищення води. Тут збитки держбюджету та комунального підприємства оцінюють у десятки мільйонів гривень.

Головною дійовою особою в цих епізодах називають колишнього керівника «Київводоканалу», під час обшуків у якого слідчі вилучали чималі суми готівкової валюти — десятки тисяч євро та сотні тисяч доларів. Призначення цієї людини на посаду колись погоджували профільні міські керівники, проте відповідати за наслідки чомусь ніхто не поспішає.

Британський слід і родинні інтереси

Але найцікавіше починається тоді, коли ми дивимося на структуру власності. Левова частка акцій «Київводоканалу» контролюється акціонерним товариством, де більшість належить київській громаді, проте чверть контролю через британські офшорні компанії веде до конкретних впливових осіб.

За даними британських реєстрів, ключовим бенефіціаром цієї частки є людина, тісно пов'язана з колишньою політичною елітою та багаторічними керівниками газової сфери столиці. Виходить цікава ситуація: поки саме операційне підприємство штучно загонять у мінуси через сумнівні закупівлі, а міський бюджет закриває ці дірки дотаціями, приватна структура-акционер, яка не робить нічого корисного для виробництва, стабільно фіксує чистий прибуток.

Коли наступного разу вам розповідатимуть про те, що підвищення тарифу на кілька сотень гривень є непомітним для вашого гаманця, варто пам'ятати просту річ. Частина цих грошей піде не на ремонт зношених труб чи заміну насосів, а на утримання розкішного життя тих, хто звик заробляти на базових потребах звичайних людей.