У мережі почали активно поширювати замовні матеріали про його нібито наміри поборотися за крісло ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ба більше, анонімні автори вирішили «докинути» у тексти старі фейки про кримінальні провадження та комсомольську юність політика. Томенко мовчати не став і висловив усе, що думає про замовників цієї кампанії, попутно розставивши крапки над «і» у своїй біографії. Чому політик принципово не збирається йти на жодні посади за нинішньої влади, куди насправді пішли його гроші від виграшу в Європейському суді та кого він вважає головними ворогами країни — у нашому матеріалі.

Замовна маячня за гроші: як Томенка «сватали» у ректори КНУ

Приводом для різкої заяви політика став відвертий медійний вкид, який швидко підхопили сумнівні сайти. Микола Томенко назвав ці ресурси «медіа-помийками» і пояснив, що історія з ректорством висмоктана з пальця.

Сам громадський діяч коментує ситуацію емоційно та без зайвих дипломатичних реверансів:

«Тут одна медіа-помийка розмістила статтю про НІБИТО мою (НЕІСНУЮЧУ) заяву щодо участі у виборах ректора ШЕВЧЕНКОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ. А інші, звісно за гроші, передрукували цю МАЯЧНЮ. І проблема навіть не у розповсюдженні БРЕХНІ, а в тому, що до неї так ТУПОВАТО додали тіпа нагадування про моє комсомольське минуле та ФЕЙКОВІ кримінальные провадження щодо якихось фінансових зловживань».

Томенко запевнив, що попри всі чутки, він як випускник історичного факультету з відзнакою та колишній професор КНУ планує допомагати рідному університету виключно як громадський діяч, щоб повернути йому статус головного українського та європейського вишу. При цьому брати участь у державному управлінні за нинішніх політичних умов він не збирається. за його словами, він «принципово не розглядав і не розглядаю ЖОДНОЇ можливості в отриманні БУДЬ-ЯКИХ владних посад за часів ЗЕ-влади».

Ліквідатор комсомолу та виграш у ЄСПЛ: факти проти фейків

Політик вирішив нагадати забудькуватим критикам реальні факти зі свого минулого, якими він відверто пишається. Зокрема, його комсомольська діяльність наприкінці 1980-х закінчилася не кар'єрою радянського чиновника, а руйнуванням цієї системи зсередини. Будучи обраним самими студентами, Томенко разом із командою просто взяв і розпустив найбільшу комсомольську організацію УРСР, створивши на її місці першу багатопартійну модель для молоді. Про цей «антирадянський проступок» тоді злісно писала навіть московська газета «Правда».

Так само впевнено діяч спростував і міфи про «кримінальні справи», заявивши, що не має жодного провадження за всю свою кар'єру. Єдиний його фінансовий судовий процес був спрямований проти держави, і той закінчився абсолютною перемогою Томенка.

Політик розповів, звідки в нього з'явилися кошти і як він ними розпорядився:

«Єдина судова фінансова справа з державою стосується виплати мені виконавчою службою Міністерства юстиції компенсації за виграш у Європейському суді з прав людини у справі щодо незаконного позбавлення мене депутатського мандата. Ці кошти я перерахував на волонтерські проєкти для ЗСУ».

Проти «московських вошей та українських гнид»

Микола Томенко зауважив, що витрачати час на суди з дрібними сайтами-одноденками не збирається, адже поважає себе. Проте він нагадав, що має величезний досвід перемог над набагато серйознішими опонентами. Свого часу він вигравав суди у головного комуніста країни Симоненка, ексмера Києва Черновецького, а одіозний соратник Януковича Юра Єнакієвський взагалі сам відкликав свій позов.

За словами Томенка, запекла інформаційна війна проти нього велася ще за часів засилля кумів Путіна, тож нинішні замовні статті його точно не зупинять.

«За час своєї політичної діяльності лише медіа слуги путіна Медведчука та вся медіа-імперія СДПУ(о) розмістила сотні публікацій та випустила десятки спецвипусків газет про мою неправильну і шкідливу опозиційну діяльність. Тож ПРАЦЮЄМО далі задля нашої РІДНОЇ КРАЇНИ і проти московських вошей та українських гнид», — резюмував Томенко.

Наразі чергова спроба очорнити репутацію політика повністю провалилася, перетворившись на привід для публічного викриття тих, хто намагається розхитати українське суспільство зсередини за допомогою замовних фейків.