Поки на міжнародних майданчиках знову говорять про переговори з Росією та можливі «мирні ініціативи», Україна діє так, ніби війна триватиме ще роками. І не просто діє — копає, заливає бетоном і мінує сотні кілометрів тилу.
Підпишись на Hyser.com.ua в Google News! Тільки найяскравіші новини!
ПідписатисяПро це йдеться у великому репортажі французького видання Le Monde, журналісти якого побували на Дніпропетровщині та побачили, як українські інженерні підрозділи будують нову ешелоновану систему оборони — без жодних ілюзій щодо швидкого миру.
Фортифікаційна лінія простягається на сотні кілометрів уздовж фронту, але розташована приблизно за 35 кілометрів від передових позицій росіян. У засніженому полі вона виглядає, за словами авторів, наче відкрита рана: кілька рядів колючого дроту, протипіхотні пастки, протитанкові рови. Загальна ширина смуги — до 120 метрів.
Трохи далі, прихована деревами та живоплотами, — друга лінія: окопи й підземні укріплення, де українські військові готуються зустрічати ворога вже не символічно, а вогнем.
Масштаб будівництва, підкреслює Le Monde, напряму відображає позицію українського Генштабу: Москва не збирається зупиняти війну найближчим часом.
Один із представників Державної спеціальної служби транспорту, задіяної в роботах, говорить без дипломатії:
"Нас чекає ще п’ять або навіть десять років війни. Путіна зупинить не припинення вогню і не папірець із підписами. Його зупинить або груба сила, або розпад Росії, або крах режиму".
При цьому, попри колосальні втрати російської армії та її повільне просування — повільніше, ніж будь-коли в сучасній воєнній історії, — ЗСУ не завжди вдається повністю стримати тиск. Причини — системні й болючі: дефіцит піхоти та нестача далекобійних засобів ППО, які могли б відганяти російські літаки, що знищують укріплення керованими авіабомбами.
Відповідь української сторони — ще глибше закопуватися.
"Наше завдання — робити позиції дедалі глибшими й краще замаскованими", — пояснює 23-річний старший лейтенант Володимир, головний інженер передового командного пункту.
Серед ключових новацій — так звані МПП, малопомітні перешкоди. Це металеві «килимки» з дроту, частково присипані снігом і встановлені перед колючим дротом.
"Як тільки ти туди ступаєш — вибратися вже неможливо", — коротко пояснює Володимир.
Ці пастки додатково підсилюють протипіхотними та протитанковими мінами, перетворюючи смугу оборони на справжню смертельну зону.
За нею — замасковані позиції піхоти. На відміну від перших місяців війни, тепер усі окопи перекриті товстим шаром ґрунту, щоб витримувати удари дронів і авіабомб. Вони з’єднані з підземними житловими приміщеннями, укріпленими залізобетоном.
«Оборонна позиція має стояти на маршруті постачання й бути прикритою рослинністю», — додає офіцер.
Втім, будівництво йде в умовах постійної загрози. Російські дрони намагаються бити по інженерних підрозділах навіть за 20 кілометрів від фронту. До цього додається катастрофічний дефіцит ресурсів.
"У нас є лише десята частина людей і матеріалів, які потрібні для повноцінного будівництва запасних позицій", — визнає військовий у розмові з журналістами.
Більше того, інженерні підрозділи іноді змушені не будувати, а воювати, закриваючи проломи у фронті. Саме так, зазначає Le Monde, сталося на окремих ділянках поблизу Гуляйполя та Степногірська в Запорізькій області.
Читайте також:
Мир за шматок України? NYT пояснив, чому обіцянки Трампа не варті навіть серветки.
