Ефективність економіки залежить від впливу, який творять чи не творять державні витрати. Основні завдання включають мінімізацію залежності від імпорту та стабілізацію балансу між споживанням та накопиченням. Значна частина ресурсів має бути спрямована на внутрішні товари та послуги, обмежуючи імпорт за допомогою мит та квот. Це не означає повну відмову від імпорту, а скоріше фокус на підтримці внутрішнього виробництва там, де це можливо. Зниження ПДВ на соціально значимі товари та послуги може стимулювати споживання внутрішніх ресурсів.

Також необхідно розглядати граничну схильність споживання та накопичення для ефективного розподілу ресурсів. Важливим аспектом є перетворення заощаджень на національну валюту та довгострокові депозити шляхом застосування податкових стимулів та захисту від курсових ризиків. У свою чергу, банки мають активно вкладати залучені кошти населення у реальний сектор економіки, зокрема через кредитування малих та середніх підприємств.

Розширення державного замовлення на соціальні послуги може ефективно провокувати економіку, спрямовуючи ресурси в сектор малих та середніх підприємств та самозайнятих осіб.

Для підтримки малих та середніх підприємств необхідно запровадити програми доступного кредитування з частковою компенсацією процентної ставки державою у стратегічно важливих галузях. Такий підхід може значно збільшити внесок кожної гривні державних витрат у зростання ВВП та податкові надходження.

Проблема української економіки полягає не у великому обсязі державних видатків, а у відсутності ефективної структури цих видатків, що не дозволяє реалізувати потенціал мультиплікатора зростання ВВП. Рішення полягає не в скороченні витрат, а в їхній оптимізації та переорієнтації на стимулювання соціально важливих напрямів.

Держава виконує роль регулятора, мета якого — створення умов розвитку економіки, а чи не отримання прибутку. Необхідне правильне розуміння цієї ролі для ефективного економічного розвитку.