Орігінал матеріалу - на сайті naspravdi.today.

Несподіване щастя спіткало суддю Печерського районного суду Києва Сергія Вовка 9 липня 2021 року: зрання він продовжив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту Віктору Медведчуку, а вже за кілька годин по тому йому випала честь випустити зі слідчого ізолятора під нічний домашній арешт злодія в законі «Умку», себто Сергія Олійника. Поінформоване Інтернет-видання Dетектив-Info зразу ж повідомило, що, на переконання правоохоронців, завдяки щедрості «Умки» суддя Вовк значно покращив свій матеріальний стан:

«Подейкують, що винесене на користь короля злочинного світу судове рішення могло обійтися в чималу копійку достойнику. Мовляв, може йтися про еквівалент 2 млн. дол. Співрозмовник автора цих рядків, який вважає саме таку версію раптового звільнення Олійника вірною, зауважує – відпочатку сторона «Умки» докладала чимало зусиль задля «вирішення питання» щодо його звільнення як під час обрання запобіжного заходу Сергію Олександровичу, так і під час розгляду його апеляційної скарги. «На той час обговорювалися цифри від одного до трьох мільйонів доларів, втім правоохоронцям вдалося «переконати» суддів не вчиняти відверте свавілля, особливо з урахуванням резонансу справи. Можливо, наразі обставини в чомусь змінилися», – зауважує джерело».

Обставини, як «наразі в чомусь змінились», є очевидними – о 24:00 9 липня закінчувався строк домашнього арешту, призначеного Медведчуку 13 травня 2021 року суддею Печерського райсуду В’ячеславом Підпалим замість арешту з альтернативною заставою в 300 млн. грн., як про це прохав Офіс генерального прокурора. Вирішувати питання про продовження строку запобіжного заходу мав би знову суддя Підпалий – слідчий суддя обирається автоматичним розподілом лише один раз, при розгляді найпершого клопотання в конкретному кримінальному провадженні. Але Підпалий проявив політичну незрілість і навіть дозволяв собі поцікавитись у прокурора, у чому саме полягає інкримінований Медведчуку злочин і чим це доводиться.

Прокурор пояснював, що Медведчук розголосив державну таємницю про розташування якогось підрозділу Збройних Сил України, але докази є секретними й тому відсутні в матеріалах справи. Другий злочин – що Медведчук хотів умовити Путіна зменшити площу військового полігона в анексованому Криму (напевно, з метою завдати шкоди боєздатності Збройних Сил Російської Федерації) та використати територію цього полігону для видобутку нафти та газу. Зрозуміло, що почувши таке пояснення суддя Підпалий відмовився відправляти Медведчука в слідчий ізолятор чи призначати йому безумну заставу, обмежившись домашнім арештом.

Тому доручати розгляд клопотання про продовження строку запобіжного заходу знову Підпалому, як це передбачено законом, у Офісі генерального прокурора не ризикнули – суддя неодмінно поцікавився б, чи змінилось щось за два місяці й чи здобула сторона обвинувачення якісь докази вини підозрюваного. Але й інші судді Печерського райсуду не горіли бажанням безплатно обслуговувати прокурорські забаганки…

Взагалі-то основний принцип функціонування судової системи в Україні полягає в тому, що судді безплатно обслуговують побажання монаршої особи та придворних чиновників, а за це влада дозволяє їм заробляти на посполитих і закриває очі на явно комерційні судові рішення. І горе тим суддям, які намагаються заробляти самостійно, ігноруючи бартерний принцип «безкарність в обмін на лояльність» (прикладів тому безліч, починаючи від колишнього голови Печерського райсуду Миколи Замковенка й закінчуючи нинішнім головою Окружного адміністративного суду Києва Павлом Вовком). Але й пустопорожнім обіцянкам Офісу президента «їхні честі» давно вже не вірять і якщо від них вимагають винести певне рішення в певній справі, то у відповідь судді вимагають назвати конкретно, як саме вони будуть віддячені за таку послугу.

Треба думати, що Офіс президента тривалий час не зміг пояснити Сергію Вовку, як він буде винагороджений у випадку, якщо без зайвих запитань продовжить запобіжний захід Медведчуку. Торги затягнулись настільки, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу було направлено до Печерського райсуду лише 6 липня 2021 року. У той час, як законом від 13 квітня 2020 року №558-IX встановлено, що на період карантинних заходів, запроваджених у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби, «клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою». А в частині шостій статті 181 КПК України зазначено, що тримання особи під домашнім арештом може бути продовжено за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому для тримання особи під вартою. Іншими словами, останній день, коли Офіс генерального прокурора міг внести клопотання про продовження тримання Медведчука під домашнім арештом – 30 червня 2021 року.

Але слідчого суддю Вовка не збентежила та обставина, що клопотання прокурора надійшло до суду зі значним пропущенням строку – аж 6 липня 2021 року. 8 липня він хутенько розглянув матеріали справи, наступного ранку задовольнив клопотання прокурора й зразу ж відпустив з-під варти злодія в законі «Умку». І це правильно: «Умка» від того не збіднішає, а Вовк наступного разу не буде продаватись так дешево.

Єдиний нюанс полягає в тому, що на початку вересня 2021 року домашній арешт Медведчуку треба буде знову продовжувати (до речі, в останній раз – бо підозрюваний не може перебувати під домашнім арештом понад 6 місяців) і до того часу Офісу генпрокурора треба буде відправити за-ґрати якогось іншого грошовитого клієнта замість «Умки» – щоби було чим знову розплатитись з суддею Вовком.