Ірина Геращенко: «Посмотрите и репостните — чтоб россияне увидели. Це ніякі не полонені, не вживайте таке слово до криміналітету і покидьків, які приїхали на Донбас»

Так сталося, що я ввела у вжиток , як мінімум, два неологізми-« іхтамнєти « і « потіряшки» — як синоніми заблукавших в донецьких степах російських військових. З літа 15 року в Мінську ми вимагаємо в росіян визнати їх присутність на Донбасі , на кожному засіданні наводячи приклади всіх цих єрофєєвих, алєксандрових , агєєвих і інших потіряшок і іхтамнєтів.

Дякую журналістам, що неологізми прижилися . Й що наша вимога «заберіть наших- віддайте наших» стала вимогою всього українського суспільства, а не тільки переговорної групи в Мінську. Російська пропаганда, яка 90 відсотків всього телеефірного часу присвячує подіям « на Украинє», тим часом не приділила жодної хвилини долям тих росіян , які були заслані російською владою вбивати українців. Й зараз опинилися не потрібні своїй Родінє.

Хороша робота журналістів СТБ, ми довго спілкувалися з Оленою Луньковою про цих потіряшок. Єдине зауваження, яке б просила врахувати ЗМІ — це ніякі не полонені, не вживайте таке слово до криміналітету і покидьків, які приїхали вбивати українців на Донбас.

Знайдіть кілька хвилин, подивіться ці сюжети. Зверніть увагу на наступне: як я неоднократно наголошувала , до всіх них ЖОДНОГО фразу не прийшов в тюрму навіть російський консул. Вєлікой Россії глибоко начхати на всіх своїх громадян. Всі вони наголошують, що їх ніхто не катував при затриманні і в тюрмі, а от українських бранців бойовики і ФСБ катують….

Всі ці російські військові при затриманні дали покази і зізналися, що їх направила воювати Родіна , але потім починають юлити і відмовлятися від своїх зізнань.

Чому? Пояснення легке- з цими людьми працює парочка одних і тих самих , не чужих РФ адвокатів, які наставляють потіряшок на « шлях істини», рекомендуючи відмовитися від правди, аби мати хоч якийсь шанс повернутися на Родіну. Москва наполягає, що всі ці потіряшки- « дабравольцы, защищающие Донбас от хунты», тому такої лінії партії вимагають адвокати дотримуватися й своїх , не потрібних Москві підзахисних.

Ну, й особлива тема- їх родини. Це абсолютно генетичне рабство, мовчання, жодного спротиву і боротьби за своїх синів чи чоловіків, яких Родіна послала і забула. Яка разюча різниця з українками, що боряться за своїх чоловіків і синів.

Звичайно, разюча різниця між ставленням української і російської влади до своїх громадян, які в біді. Я всі ці роки на контакті з родинами і знаю кожну історію і кожне прізвище. Президент так само знає прізвища і історії заручників і політв’язнів, зустрічався з родинами.

Там- жодного дзвінка, жодного сигналу, жодної зустрічі, жодної відповіді.
Й коли деякі адвокати Кремля звинувачують Україну в надмірній активності щодо звільнення заручників, мовляв, це шкодить, то не вірте ім.

Бо план Кремля- це аби забули всіх , й наших й чужих- як свідків російської війни, бо д іхтамнет.
Шкодить забуття. Й ці забуті своїми родинами і країною потіряшкі- яскраве свідчення, що ми все робимо правильно, коли голосно й наполегливо вимагаємо від Москви віддати наших. Й Москву це відверто дратує

Очень крутая работа Алёна Лунькова (Alyona Lun’kova). Очень.

Четыре истории четырех россиян, приехавших воевать в Украину и сидящих ныне в тюрьмах. И их семей. Матерям и женам Алена показывала заявление Iryna Gerashchenko, они узнавали, что Россия своих таки бросила.

Посмотрите обязательно. И репостните — чтоб россияне увидели. Может, начнут требовать от Путина обмена. И тогда домой вернутся наши.

Горжусь сильно тобой, Алёна Лунькова (Alyona Lun’kova). И работа Виталий Кикоть (Vitalii Kikot) и Ко — хороша.

Читайте далее на hyser: «Вони силою вибили з українського журналіста «зізнання в шпигунстві»: Ірина Геращенко в розпачі — Кремль публічно принижує політичних в`язнів