Про що будуть секретничати Порошенко і Меркель восени: Що нового може запропонувати фрау канцлерін Україні під час осіннього візиту

Цілком ймовірно, що ключовими темами осінньої зустрічі керівників Німеччини та України будуть саме економічні питання. Які, втім, чинять помітний вплив і на геополітичну ситуацію на континенті

Чутки про ймовірний візит німецької канцлерки до Києва, які ходили після її останньої зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, виявились правдивими. Вчора президент України особисто повідомив, що «на початку листопада канцлерка Німеччини Анґела Меркель здійснить візит в Україну». І подія ця, на його думку, «є дуже яскравим свідченням особливої уваги наших німецьких партнерів і розвитку партнерства з Києвом».

Стосовно «особливої уваги» Петро Порошенко, звичайно, мав рацію. Але осінній візит, вочевидь, має свої достатньо конкретні причини.

Певної визначеності до тематики майбутнього візиту додав посол України в Німеччині Андрій Мельник. Який повідомив, що візит стосуватиметься «не тільки контексту мінського процесу, не тільки контексту пошуку миру на Донбасі, але також і двостороннього контексту».

За словами посла, канцлер ознайомиться з успіхами України в економічній сфері. «Для того, щоб канцлер побачила, що країна, за 4 роки піднялася з колін: економіка України зростає і від цього зростання так само виграють німецькі товаровиробники», — повідомив посол. Додавши, що товарообіг між Україною і Німеччиною істотно зростає, і вже становить більше 8 млрд доларів.

От саме цей масштабний товарообіг і може стати однією з ключових тем розмови між українським та німецьким керівництвом. Проблема із ним полягає в тому, що, як точно зазначив пан посол, від нього виграють німецькі товаровиробники. І не дуже виграють українські.

Наприклад, за 9 місяців минулого року товарообіг, що складав тоді близько 6 мільярдів доларів, на 1.6 мільярда складався з українського експорту, і на 4.35 мільярдів — з експорту німецького. Із від’ємним для України сальдо на 2.7 мільярда.

Цілком ймовірно, що фрау Меркель під час візиту запропонує Києву в який спосіб вирівняти ситуацію. Можливо, навіть за допомогою німецьких інвестицій в українську економіку. Принаймні, в ті її сфери, які випускають потрібну для Німеччини продукцію.

Але все у цьому світі має свою ціну. Буде вона і в пропозиції фрау Меркель. Якій потрібно якось вийти із ситуації з будівництвом «Північного потоку-2». І тут позиція України може бути для Берліну достатньо важливою.

Бо якщо Україна прийме якісь достатньо вагомі німецькі інвестиційні пропозиції та обіцянки стосовно «відкритих дверей до ЄС», а навзамін зніме надто голосні претензії стосовно нового російського газогону, який рано чи пізно помножить на нуль нашу газотранспортну систему — то протидія «Північному потоку-2» з боку США буде оголошена черговою «примхою Трампа».

На яку в ЄС перестануть звертати увагу, тільки-но вигадають, як обійти ймовірні американські санкції проти компаній, що беруть участь у проекті.

Але якщо при тому Україна — за зрозумілої підтримки Польщі — буде голосно й артикульовано протестувати, то ситуація для Німеччини стане некомфортною. Не те, щоб український протест сам по собі сильно когось схвилював у Берліні, але факт його наявності може призвести до того, що помітна частина європейських держав — та ж Польща та країни Балтії, і не тільки вони — можуть відчути зайву з точки зору Меркель лояльність до Держдепу США, який захищає інтереси дрібніших гравців від «змови Берліну з Москвою».

Тому, не виключено, українському керівництву доведеться робити непростий вибір між захистом української ГТС — та вагомими німецькими економічними пропозиціями. При тому що б не було вибрано — політична опозиція напередодні виборів зуміє переконливо пояснити, чому цей вибір був неправильним.

А от стосовно процесу мирного врегулювання на Донбасі прогнозувати якийсь істотний прогрес під час візиту Ангели Меркель не виходить. Звичайно, існує її напівміфічний план стосовно масштабної, 30-40 тисячної миротворчої місії на Донбасі. Але наразі цілком очевидно, що Київ на цей план згоден, і жодної агітації за нього не потрібно.

А що потрібно — це згода Володимира Путіна цей план прийняти, і згода решти країн ЄС його профінансувати. Тому й вирішуватись подальша доля масштабної миротворчої операції буде радше у Москві та Брюсселі, ніж у Києві.

Читайте далее на hyser: «Страсти кипят»: разногласия между Меркель и Трампом привели к «стычке». Причудливый инцидент удивил весь мир