Москва хоче віддати українських полонених лояльним до Кремля кандидатам: «подарунок» Путіна — Чи стане звільнення заручників «троянським конем» перед виборами поки що не зрозуміло

Представник України в тристоронній контактній групі, віце-спікер та нардеп Ірина Геращенко розповіла, що Росія навмисно затягує з обміном заручників, щоб дочекатися свого кандидата

Україна намагається звільнити 23 наших політв’язнів, які перебувають в російських тюрмах. Серед них вже відомі кожному прізвища — Сенцов, Кольченко, Гриб…

На початку червня озвучувалася схема обміну: 23 українці на 23 російських «потєряшек». В липні українська сторона додала до цієї цифри ще 13 росіян. Але процес гальмується Москвою. Вимоги звільнити заручників, які регулярно лунають від США та західних партнерів — після саміту Україна-ЄС, заява саміту НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, резолюція ПАРЄ — ігноруються.

В Україні вбачають таку політику Москви у бажанні використати тему полонених перед виборами в якості свого козира. Віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко озвучила це у власному «Фейсбуці», а також численних інтерв’ю.

«Путін буде розігрувати цю карту, я не виключаю, перед виборами. Я не виключаю, що питання заручників Росія хоче так само використати і в якихось виборчих кампаніях так чи інакше, можливо, віддавши їх лояльним до Кремля кандидатам, щоб показати, що тільки вони вміють домовлятися з Кремлем, вести прямі переговори з ОРДЛО і т.д.», — написала Геращенко.

Вона також інформує про зусилля України для розблокування процесу обміну, але Росія відкидає пропозиції та мовчить.

«Все це наводить на думку, що Кремль чекатиме старту української виборчої кампанії і потім спробує грати не лише на темі заручників, але й більш широко- Донбасу, війни і миру, підштовхуючи до «прямих переговорів» з ОРДЛО і демонструючи прихильність до певних кандидатів і партій, готових розмовляти на умовах Кремля, а не з позиції України (що робить нинішня влада й що так дратує Кремль)», — каже Геращенко.

Те, що звільнення заручників — це окрім великого щастя для них, їхніх близьких та країни, ще й можливий інструмент для піару цілком зрозуміло. Втім, наскільки він справді ефективний для рейтингів окремих політиків?

Тут варто згадати останній обмін і звільнення полонених українців з «Л-ДНР», який відбувся 27 грудня грудня 2017-го. Тоді до України повернулися 73 (74 міняли) полонених з Донбасу, яких обміняли на 233 бойовиків. Весь процес транслювався в прямому ефірі рейтингових мовників, його висвітлювали всі ЗМІ. Це була справжня ейфорія і, безумовно, історична подія.

Окрема роль в ній дісталася президенту Петру Порошенку, який виголошував промови в аеропортах Харкова та Києва, зустрічаючи та супроводжуючи наших звільнених заручників, чим навіть викликав гнів «Фейсбук-спільноти» через те, що колишні бранці були змушені стояти і чекати зустрічі з рідними.

Поряд із ним тоді були предстоятель УПЦ МП Онуфрій та патріарх УПЦ КП Філарет, а також наближені до влади особи. Про домовленість щодо обміну полоненими першим повідомив кум Путіна Віктор Медведчук, який після цього озвучив формулу можливого другого обміну та похвалив Путіна, без якого нічого б не відбулося. Та чи принесло це користь комусь із головних дійових осіб того обміну?

Тут варто звернутися до соціології. Якщо подивитися на різні соцопитування у проміжку листопада-грудня 2017-го та січня-квітня 2018-го — період, який охоплює настрої українців до та після обміну полоненими — то ми не побачимо різниці. Взяти хоча б «Рейтинг». Вони дослідили суспільно-політичні настрої населення в листопаді 2017-го.

На той час Порошенко був першим в антирейтингу політиків, а також не вважався фаворитом президентської гонки, хоча і наближався до 10%. У квітні 2018-го дослідження «Рейтингу» не продемонструвало зростання підтримки Порошенка у президентському рейтингу (6%). І він так само мав стабільний «антирейтинг».

Схожу динаміку можна побачити і в інших соцдослідженнях щодо президентських виборів, наприклад фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва й соціологічної служби Центру Разумкова, опубліковане у січні (охоплювало грудень), хоча у ньому Порошенко йшов другим. Є й інші випадки.

Травневе дослідження КМІС дає Порошенку 12,2%, але він все одно, мовляв, програє Тимошенко і Ко. Наскільки цим дослідженням можна вірити — це питання. Тим більше, що в кожному випадку ми бачимо занадто великий відсоток українців, які ще не визначилися за кого голосуватимуть. І якраз їхні голоси в майбутньому можуть відійти комусь із кандидатів.

Втім, головне, що ми можемо побачити з цієї динаміки — умовне звільнення заручників не здатне суттєво вплинути на рейтинг навіть президента. Не кажучи вже про його опонентів, на яких в теорії поставить Росія і Путін. У нас же ще був гучний обмін по Савченко до цього…

По-перше, Путін не може провести обмін заручниками виключно з Медведчуком, Бойком чи кимось ще. У процесі все одно братиме участь українська влада, яка присутня у всіх переговорних форматах. І головна заслуга у поверненні людей буде саме її. Навіть якщо Росія та її агенти впливу тут і будуть вихваляти умовного Медведчука, всім буде все одно. Про це в наступному пункті.

По-друге, на Росії схоже ніяк не можуть зрозуміти, що російський та український менталітети занадто різні. Звільнення заручників не сприйматиметься українцями як досягнення влади чи умовного Медведчука. Це звичайні функції держави та президента, які вони мають виконувати.

Простіше кажучи, повернення наших громадян — це такий самий обов’язок держави, як і виплата пенсій, гарантія безпеки та ін. І якщо цю функцію держава та президент виконують, українці порадіють, але якихось колосальних дивідендів у президентській гонці це наврядчи принесе. Результати вищенаведених соцдосліджень можуть бути доказом цієї теорії.

У Путіна ж мислять інакше. Він та його оточення ніяк не можуть збагнути інакшість нашої держави, тому, на щастя, основна частина його операцій тут провалюються.

Шкода лише, що через ставку на звільнення полонених до виборів страждають виключно ув’язнені українці. Котрі змушені чекати і псувати здоров’я через ставку господаря Кремля, яка ніколи не спрацює.

Читайте далі на hyser: Мати Сенцова принижується перед Путіним, але йому наплювати на чужі життя. Це не зрада: безвтішну мати можна зрозуміти