Чим небезпечний для України «італійський сєпар»: кримський казус Сальвіні чи цілеспрямована проросійська політика Італії — спробуємо розібратися

Заяви пропутінського ультраправого популіста Маттео Сальвіні не вплинуть ні на санкції ЄС стосовно Росії, ні навіть на хаотичний зовнішньополітичний курс Риму

Інформаційні хвилі від чергового проросійського демаршу міністра внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні продовжують розходитись. Опозиція в особі посадовця Демпартії П’єро Фассіно констатує, що «не вдовольнившись сваркою з половиною Європи, невгамовний Сальвіні змушує нас сваритись з Україною» – і пропонує щось із тим робити, бо Сальвіні «веде Італію до катастрофи».

Виправдовується за спіч Сальвіні Давіде Ла Чечіліа, посол Італії в Україні, вкотре наголошуючи, що «позиція Італії щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності України чітка та послідовна, про що Італією офіційно заявлено на всіх міжнародних майданчиках, включно з недавніми заходами, що відбулися в рамках ЄС та НАТО».

А заяви міністра внутрішніх справ і одного з керівників правлячої коаліції слід, напевно, розцінювати, як його особисту думку.

Втім, жодних офіційних коментарів італійського уряду стосовно заяви Сальвіні про те, Росія законно анексувала український Крим, а революція в Україні була «фальшивою», дотепер не пролунало. І, чомусь здається, не пролунає і в майбутньому. Сваритись з Сальвіні через Україну решта популістів, які сформували чинну італійську правлячу коаліцію, не мають ні найменшого наміру.

З іншого боку, очікувати на якісь глобальні геополітичні зрушення зовнішньополітичної позиції Італії після цих заяв теж не доводиться.

Попри спорадичні припадки показного путінолюбства, які, до слова, трапляються не тільки в очільника Італійського МВС Сальвіні, але і в чинного прем’єр-міністра Італії Джузеппе Конте, наприклад, на самміті G7 у Канаді в червні цього року Італія не тільки не заблокувала введення нових санкцій проти Росії – але й підписала комюніке про можливість введення нових санкцій у разі, якщо «того вимагатимуть обставини».

Це попри наявну можливість ветувати це рішення одним розчерком пера. А найстрашніші погрози Сальвіні наразі зводяться до можливості «поставити питання про доцільність санкцій» перед європейською спільнотою. Будемо надіятис, що як в Брюсселю, так і у Берліну буде на це питання правильна і однозначна відповідь.

Тому складається враження, що справжня мета заяв італійського популіста – це привернення до себе уваги преси, а також, ймовірно, відпрацювання певних обіцянок та авансів, отриманих у Москві. Звичайно, Сальвіні стверджує, що «не брав ні євро, ні долара» від російських друзів. Але хто міг би провести незалежну перевірку цього факту стосовно чинного міністра внутрішніх справ – чомусь не уточнює.

Але є від цих популістських заяв і реальна шкода. Перший елемент якої – це підрив довіри між членами ЄС. Наприклад, всередині ЄС існують механізми обміну розвідувальною інформацією. Сальвіні міністр внутрішніх справ Італії, і йому, згідно з італійським законодавством, підпорядковуються практично всі розвідувальні служби (за винятком армійських). Чи наважиться тепер хтось ділитись у цих мережах інформацією, важливою для Володимира Путіна? Питання риторичне.

А другий елемент шкоди від популістської маячні італійського друга Путіна – це реакція на неї в самій Україні. Де традиційний елемент російської пропаганди: «Та кому українці потрібні в Європі?» завдяки безвідповідальним заявам отримує нове життя. Цей месидж ретранслюють ольгінські тролі, провокатори, «русмирівці» – і, що найприкріше, частина людей, які позиціонують себе у якості патріотів.

Євроскептицизм і розчарування в ЄС було, є і залишається єдиним шансом для Кремля якщо й не повернути Київ до «великої родини братніх народів» – то, принаймні, залишити в «сірій зоні» слабких та нестабільних держав. І будь-які аргументи на користь євроскептицизму в Україні є для Путіна ціннішими, аніж гіпотетичні обіцянки європейських союзників здійснити якісь гіпотетичні дії на користь можливої відміни антиросійських санкцій.

Читати далі на hyser: Вот он и «спалился»: Кремль старается «замести следы» за свои царем — Путин признался, что именно он организатор крымского псевдорефередума в 2014 году