«Все у неї було показово-ідеально. Все у неї було кращим, ніж у інших, достаток Лєнки будувався на краденому. А щє Лєнка дуже була проти АТО», — блогер

Лілія Батюк-Нечипоренко

Все у неї було кращим, ніж у інших: і велосипед по віку (ми всі тоді гасали на дорослих під раму, а у неї підлітковий, «орлятко»), і одяг вишуканий, і смаколики, котрих наші прості родини й не бачили. ЇЇ батьки повчали інших дітей, та й не дивно, дорослих вони теж повчали.

Кум стільки допомагав її батьку по хаті та у дворі, та старий велосипед (оте саме «орлятко») зміг лише відкупити, бо той не віддав за роботу, абощо. За роботу розраховувався обідом та стограмом.

Лєнка теж подруг повчала. Якось побачилася з нею вже дорослою і ніяк не могла второпати, чому раптом вона обрала в друзі саме мене (змалку ми так і не подружилися).

Вона успішна, щаслива, заможна жінка, а я? Ну директор, але маленької і небагатої фірми, котра спочатку платила зарплату співробітникам, а потім директору, і не ту, що в контракті, а скільки вистачало (зазвичай більше половини обіцяного і це було таки непогано)). А може її і підкупив цей мій альтруїзм? Хто зна. Дуже вже хотілося їй зі мною дружити.

Та дружили ми недовго, бо я не вмію плазувати. Ще змалку. Хоч була меншою на кутку, а дружила лиш з тими, хто дружив на рівних. А ні, то й ні: були друзі-книги, з ними було теж цікаво. І у школі я була улюбленицею лиш тих вчителів, перед котрими не потрібно було плазувати. Не вміла. Та й досі не вмію Навіть якщо коли потрібно пригнутися, мене якийсь біс підкидає і штурхає.

Ні, я таки чесно один раз спробувала. І досі соромно. Та й видовище то було не для слабкодухих, тому не тільки соромно, а й смішно. А Лєнка дружила лише з тими, котрі перед нею плазують. Якщо ти маєш, не дай Боже, власну точку зору — все, ти їй не товариш Та історія не про те.

Все у неї було показово-ідеально. Показово-ідеальний чоловік, показово-ідеальна родина, показово- ідеальний дім. І всіх Лєна повчала, і всім розказувала, як треба жити.

Це пізніше я дізналася, що достаток Лєнки будувався на… краденому. Саме той кум, котрому її батько продав велосипед, рятував його від звільнення з заводу, взявши на себе крадіжку, коли Лєнчиного батька заловили. Та й чоловік Лєнки був «при ділах» на якомусь там заводику, звідти й дім повна чаша. Сама Лєнка працювала двірником у Києві, щоб заробити своїм діткам на квартиру.

Та щось пішло не так. Батьки постаріли. Коли батько перестав приносити достаток у дім, він чомусь перестав бути потрібним Лєнці. І знову той кум ходив допомагати старій матері мити її батька, коли він був вже лежачим, бо Лєнці було ніколи. Чоловік втратив посаду. І Лєнці він став не потрібним.

Матір вони з дітьми побили. Грошей не віддавала, котрі були заховані на похорон. Якось невдало побили — померла мати після тих побоїв. Менша донька завагітніла і народила сама (та ні, я не проти позашлюбних дітей, але народила вона в 15, отже завагітніла в 14 з хвостиком). Та Лєнці було не до того.

Лєнці не подобається ця влада. Чому? А що вони їй дали? От особисто їй? Нічого! Вона від них добра не бачила. А ще вона точно знає, їй знайома казала по секрету, а вона брехати не буде і у неї такі знайомі, що правду знають… Влада — бариги. Крадуть! Їй це достеменно відомо. Про те, що хата батьків та і її хата побудована на крадене, Лєнка мовчить, аякже. А владу сварить. Бо нічого для людей не робить влада.

Нині у Лєни проблеми: тут кумА вигнала, коли дізналася, що Лєнка мінєт чоловікові робить регулярно, там кумА вигнала, бо Лєнка задовбала своїми попойками. Тепер вона бігає в іншому мікрорайоні біля озерця і шукає пригод. Кажуть, надає інтимні послуги за гроші. Знаючі люди кажуть, брехати не будуть

А щє Лєнка дуже була проти АТО — їй війну подавай. І військовий стан. І не думає Лєнка, що якби був військовий стан, то вона в черговий раз не відкупила б старшого сина від армії, а згребли його б як миленького, або навіть посадили б за ухилення.

Заводи будують? Країна вціліла? Томос, ЄС, НАТО? А їй особисто що до того?

Лєнка не думає. У Лєнки основний інстинкт свербить. А ще Лєнці немає чого вкрасти на роботі. Оце біда. Бо інші крадуть. А вона як обпльована ходить і живе на одну зарплату, ніби дурочка.

Читайте далі: “Засичала і зашкварчала вата. Сьогодні в поїзді Київ-Одеса (плацкарт), десь після Сміли підсіла бабуля з онуком”