В столиці України свої правила: жлобізми киян, які роблять нестерпним життя у столиці, — як можна регулярно псувати життя оточуючим

Багато містян не розуміють, що повсякдень псують життя і оточуючим, і, за великим рахунком, самим собі

П’яте місце: велодоріжка і пішоходи

Їх дуже не полюбляють велосипедисти. Йдеться про пішоходів, які ходять велодоріжками. Для початку варто зазначити, що велодоріжок у столиці й так не багато, а ті, що є, зазвичай окуповані пішоходами. Наприклад, так постійно стається на Троєщині: тут велодоріжка зроблена на тротуарі, але вона позначена спеціальною розміткою.

1.

Частенько бувають випадки, коли пішоходи йдуть саме по велодоріжці, а тому велосипедистам доводиться їх об’їжджати. Хоча полегшити життя всім учасникам велопішохідного руху дуже просто: пішоходи мають ходити по своїй частині тротуару, а велосипедисти їхати – по своїй.

2.

Четверте місце: «дикі» пасажири метро

Багатьом пасажирам метро потрібно навчитися елементарних правил поведінки у «підземці», перш ніж в неї заходити. У метро є свої правила – майже як правила руху для автомобілістів на дорогах. Потрібно лише слідкувати за спеціальними інформаційними табличками і голосовими оголошеннями.

Особливо це стосується пересадочних вузлів між станціями. Наприклад, пересадочний вузол зі станції «Хрещатик» на «Майдан незалежності»: тут три тунелі розподіляють людські потоки, щоб регулювати шалений рух пасажирів, позначені спеціальними знаками, що дозволяють або забороняють прохід у той чи інший тунель.

3.

Втім, деякі пасажири взагалі не звертають увагу на інформаційні таблички. Усе це призводить фактично до заторів на пересадочних вузлах. Пасажири, які йдуть у тунель з червоним знаком, просто заважають виходити пасажирам, що йдуть, не порушуючи правил. Хоча якби усі брали до уваги інформацію на табличках, що дозволяють або забороняють рух, хаотичного натовпу людей вдалося б уникнути. А це економить час.

Насправді є декілька базових правил поведінки в метро. Передусім, при проході турнікетів треба спочатку дочекатися відповідного світлового сигналу-стрілочки, а не брати його штурмом, щойно кинули жетончик. В переходах краще триматися правого боку, даючи можливість більш «швидкісним» пасажирам обігнати себе зліва.

Так же слід поводитися і на ескалаторах. При посадці в вагон треба дочекатися, поки з нього вийдуть інші пасажири. Так же само, пасажири, які опинилися біля дверей, мають вийти і випустити тих, хто виходить, а не стояти посеред проходу, заважаючи всім і купаючись в променях людської ненависті. Поїзд не втече, а жити всім стане набагато легше.

Третє місце: водії, що затримують автобуси та тролейбуси

Ще одна проблема Києва – водії, які гасають смугами для громадського транспорту. На багатьох магістралях міста вже давно є спеціальні смуги, якими можуть їздити лише автобуси, тролейбуси та маршрутки, а також спецтранспорт – «швидкі», «пожежні» тощо. Проте багато водіїв цього не розуміють і лізуть на спецсмугу, намагаючись об’їхати затор. А дарма.

Це призводить до того, що автобуси і тролейбуси «вибиваються» з графіку під час заторів. Якби усі водії виконували Правила дорожнього руху і не виїжджали на смуги для громадського транспорту, останній рухався б без затримок. На ділі ж виходить так, що у заторах стоїть і громадський транспорт, і приватні машини.

Те ж саме стосується і тих, хто кидає свої машини на «виділенках» і йде у своїх справах. Таким чином, пасажири автобусів і тролейбусів вимушені кудись спізнюватися просто через те, що деякі водії не хочуть їхати у «своїх» смугах для руху чи ставити машини на відведених для цього місцях чи хоча б так, щоб не заважати іншим

Друге місце: розмови по телефону у громадському транспорті

Ще однією проблемою у громадському транспорті є пасажири, що постійно розмовляють по телефону. Навіть якщо інші пасажири не хочуть слухати цю балаканину, їм все одно доведеться це робити. Рішень проблеми є лише два – вийти з автобусу чи тролейбусу або вставити у вуха навушники. Можна ще зробити зауваження тому, хто розмовляє по телефону, але в цьому випадку потрібно бути готовим до агресії у відповідь.

Натомість можна дізнатися, що сусід по сидінню робить вночі, які в нього проблеми зі здоров’ям і взагалі, як він живе. Часом люди в автобусі по телефону розповідають, як вони сходили до туалету, а деякі дівчата у телефонному режимі можуть розповісти подрузі, як зменшити страждання в критичні дні. навіщо все це іншим пасажирам – невідомо.

4.

Перше місце: курці та їхні недопалки

Наостанок – про особливу «касту» киян: курців. Про куріння в людних місцях навіть не будемо, бо є й інша проблема: деякі тютюнозалежні не розуміють, що перед тим, як кидати недопалок у сміттник, цигарку потрібно ретельно загасити. Але багато містян цього робить. Можливо, через лінощі, а можливо, через нестачу інтелекту. Бо в смітнику зазвичай чимало того, що затліє за кілька хвилин. Після чого урна – у вогні, а вся вулиця — в смердючих клубах диму.

5.

Читайте далі: «Мусор, грязь, вонь, тётки, продающие свой скарб, бомжи, беженцы»: вот так встречает гостей столица на ж/д вокзале — на киевский ЖД вокзал невозможно прийти и не запачкаться