Тепер зрозуміло чому Росія не застосовує бойову авіацію на Донбасі

Ще в 2014 всі боялись нальотів російської авіації, уява малювала силуети в небі, виття сирени і страшне слово “бомбосховище”. Через чотири роки, навіть переглядаючи в Ютюбі результати бомбардувань Алеппо, з кров’ю, пилом і відірваними кінцівками вже, ймовірно, мало хто очікує почути над Києвом звуки повітряної тривоги.

Втома від війни? Звичка? Чи замислюється хтось, чому хвалені ВКС РФ (повітряно космічні сили РФ) так і не завдали удару по Києву, хоча від кордону до межі відкриття вогню всього кілька хвилин льоту?

Все хитріше і складніше, ніж може здаватися на перший погляд. Простою мовою – росіяни не наважилися. І не дипломатичні ходи з міжнародним тиском вплинули на рішучість путінських соколів. В Україні є ППО.

Неймовірно але факт, ще з 2012 (!) році в країні розгорнута система “Віраж”, не заглиблюючись в цифри і технічні викладки – це об’єднана система управління, що включає в себе як системи виявлення, так і пускові установки по всій країні.

Наші радари переглядають територію Росії на 200 км далі кордону і бачать, що там відбувається. Системи “дорослого” ракетного ППО розгорнуті по всій країні і стоять на бойовому чергуванні, готові відкрити вогонь.

Об’єднана система ППО це грубо кажучи “своєрідний інтернет”, мережа обміну даними, яка дозволяє наводити ракети з під Києва на літаки, помічені радаром десь біля Сумської області.

Система багато в чому секретна, але ми знаємо що вона є, і панове росіяни, мабуть ще краще нас смертних, знають що вона працює. Саме тому і лише з цього, зіткнувшись з ймовірністю критичних втрат при перших же спробах авіаударів, ВКС РФ ганяє по морю старий авіаносець, бомбить лікарні в місті Алеппо, але не сунеться в Укаїни.

ППО пильнує, це нудно, складно, не цікаво, нікрапелькі не героїчно і часто навіть не в АТО, але система працює і модернізується, прискорюється час реакції і ефективність роботи. І просто так, без дозволу, над Україною ніхто літати не буде.

Руденко Юрий

Раніше Hyzer публікував цікаву розповідь: «Була у мене подруга з Росії. Більше двадцяти років вона з сім’єю кожного літа відпочивала у нас. Жила вона тоді в Лабитнангах, від Москви 2 доби на поїзді»