НАБУ та САП як інструмент знищення середнього бізнесу в Україні. Чи для цього їх створювали?

Є в нашій країні два органи, які надзвичайно дорого коштують платникам податків – це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура України. Видатки на їх утримання перевищують 1,5 мільярди гривень на рік, а очільники отримують неспівставні з доходами звичайних українців зарплати.

Наприклад, директор НАБУ Артем Ситник за 2017 рік заробив  1 мільйон 600 тисяч гривень, а зарплата керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького склала 2 мільйони 100 тисяч гривень.

І що ж ці достойники з їх не менш високооплачуваними підлеглими роблять такого, за що варто платити такі кошти?

Відповідно до звіту самого Артема Ситника лише двоє фігурантів корупційних справ, які розслідували детективи НАБУ перебувають за гратами… Ось і все «у сухому залишку». Проте, багато піару і багато порушень як процесуального закону, так і моральних норм.

У всьому цивілізованому світі у відносинах правоохоронних органів і бізнесу важливу роль відіграє принцип законності – неприпустимості тиску та зловживання наданими правом повноваженнями.

Крім того, важливою засадою кримінального процесу є дотримання розумних строків досудового розслідування, не кажучи вже про розумні строки застосування запобіжних заходів.

Вказані принципи і засади із «садистським задоволенням» порушуються підлеглими панів Ситника та Холодницького.

Візьмемо до прикладу арешт грошових коштів ТОВ «Прогресс-Трейд» у розмірі близько 111 мільйонів гривень, який відбувся 22.11.2017 року за нібито заниження митної вартості товарів, що імпортувались в Україну і за те, що Київська митниця ДФС погодилась (строго відповідно до Митного Кодексу України) з ціною товарів за міжнародним договором.

При  цьому, на етапі прийняття суддею Солом’янського районного суду м. Києва рішення про накладення арешту на грошові кошти у безготівковій формі, детективами НАБУ було висловлене припущення, що дані кошти здобуті злочинним шляхом і є предметом, доказом злочину, засобом та знаряддям його вчинення. Припущення, а не обґрунтована підозра! І суд приймає важливе процесуальне рішення на підставі припущень органу досудового розслідування. А 26.02.2018 року починаються виїзні перевірки підприємств, що пов’язані зі вказаними вище поставками, а за їх результатами… НІЧОГО!!! Жодних підозр, жодних нових фігурантів кримінальних проваджень з числа посадових осіб ТОВ. А на дворі вже 27 серпня 2018 року!!!

Проте, строки арештів все продовжуються, рахунки і надалі заблоковані. Ціна (у доларовому еквіваленті) цих коштів щодня зменшується. Про упущену вигоду годі і говорити…

Ключове питання! Як можна рік розслідувати справу, 9 місяців тримати кошти під арештом і зрештою напрацювати 0 підозр??? Розслідування заглохло.  Де розумні строки, де законність? Пан Ситник говорить про необхідність створення Антикорупційного Суду, але навіщо він йому, якщо і Солом’янський суд виконує практично всі його забаганки…

Ви уявляєте, що буде з бізнесом, якщо Артем Ситник окрім ручного Холодницького, матиме кишеньковий Антикорупційний Суд із суддями, єдиною функцією яких буде легітимація незаконних дій НАБУ і САП?!

Найогидніше у цій ситуації те, що по суті і Холодницький, і Ситник є топ-менеджерами у сфері боротьби з корупцією, яких винайняв народ України в особі держави. І їх робота досить високо оплачується зі сплачених нами податків і зборів. Вони ж уявили себе над Законом та Правом, вважаючи, що можуть робити зі звичайними громадянами все, що заманеться.

Питання! Навіщо тоді вони нам потрібні? Для імітації боротьби з корупцією та заспокоєння іноземних партнерів? Для участі у знищенні вітчизняного бізнесу та десятків тисяч робочих місць? Півтора мільярди на рік – це занадто дорого для тих «іграшок», у які перетворились НАБУ і САП. Тим більше, що «іграшки» стали шкідливими для суспільства, яке їх утримує…