“Патамуша, eта часная тєріторія. У нас два гасударствєнних язика - руцкій і укрАінский” У банку ПУМБ стався мовний конфлікт

«Вчора у відділeнні банку ПУМБ - Пeрший Украінський Міжнародний Банк (м. Кропивницький), ось ця працівниця вeрeщала, что у нас два гасударствєнних язика - руцкій і укрАінский, і банк часний і нє падчіняєтца нікакім там законам і канстітуціям Украіни. Патамуша, eта часная тєріторія!

У мeнe всe.»

Людмила Михида

Довідка з Вікіпедії: ПУМБ (Перший український міжнародний банк) – один з провідних українських банків. Належить промислово-фінансовій групі “СКМ” мільярдера Ріната Ахметова. Заснований в 1991 році. З 2009 року організаційно-правова форма ПУМБ – публічне акціонерне товариство. Центральний офіс в Києві.

Нагадаємо, нещодавно публікували історію, яка сталася в супермаркеті «Сільпо». Публікуємо мовою оригіналу:

«Вибираю овочі в супермаркеті «Сільпо» і чую за спиною:

– Дєвушка, я нє могу взвєсіть, вот напєчатала, а ваш апарат нє сработал, – звертається до працівниці торгівельного залу літня жінка (на вигляд я б дав десь років сімдесят)

– Пісать нужно по-украІнскі, – відповідає працівниця.

– Ага, снова етот укрАінскій, прямо нєт от нєго спасєнія, – вже з явним роздратуванням пробурмотіла клієнтка.

(не вперше зустрічаю людей, які роблять ту саму помилку (замість «морква» набирають «морковь», замість «картопля» – «картофель») і все не можу зрозуміти, як воно так виходить: вони що ніколи не були в подібних супермаркетах?…).

– Так на прілавкє тоже по-украінскі напісано, потому логічно.

– Ми в Одєссє, ето нікакая нє Україна, і укрАінскій здєсь даром нікому нє нужен.

Тут підключаюсь я:

– Перепрошую, а ви готові представитися і повторити те, що зараз сказали на камеру (камера як раз висить на шиї)?

Розмови не вийшло. Жінка зиркнула на мене, потім на мою камеру, поклала свій пакет на прилавок і пішла. Без жодного слова. Наткнулася на кинутий кимось візок, відштовхнула його навідмаш, так, що він ледь не вдарив якогось чоловіка… Чесно кажучи, така реакція мене трохи спантеличила. Хотів їй ще щось сказати, але вона віддалялася на величезній як для свого віку швидкості.

Навіть подумав, може буде жалітися на мене, телефонувати до путіна… Але обійшлося. Ватна бабця просто втекла. Мабуть, вирішила, що я «апасний бандеровєц».

«…я ж тєбя учіл, как нужно разводіть лохов…»

На зупинці в маршрутку заходить чоловік в темних окулярах. Сідає напроти мене, дістає телефон, пише. На наступній заходить жінка років тридцяти, тримає в руках папку з паперами. Просить вибачення в пасажирів і починає розповідати сумну історію, суть якої наступна: її шестирічна донька потребує термінового лікування, грошей потрібно багато, в родини стільки немає.

Вона ніби й старалася, говорила досить чітко, але в щирість її слів я не повірив. В цьому випадку награність не викликала особливих сумнівів. Я ще подумав: ця гра бездарна.

Сказавши все, що було потрібно, жінка почала просуватися вглиб салону. Першим, аж привставши, гроші їй протягнув чоловік, що лише кілька хвилин тому сів напроти мене. Щось дав ще один чоловік.

Більше не відреагував ніхто (в салоні було десь двадцять пасажирів).

Далі моя зупинка. Виходжу вслід за жінкою з папкою. Вийшов і чоловік в темних окулярах. Обидва вони пішли в один бік. Мені теж туди… Через метрів двадцять він її наздоганяє, хапає за плече, повертає і досить голосно каже: «Настя, б**ть, ти совсєм о***ла, я ж тєбя учіл, как нужно разводіть лохов, тєбє, сука, нікто нє вєріт»…

От я і думаю: емпатія – це, звісно, позитивна людська риса, але проблема в тому, що саме завдяки їй часто наживаються шахраї. Іноді дуже професійні й переконливі… І відрізнити правду від брехні часом буває значно складніше, ніж у вищеописаному випадку…

Сергій Бригар

Раніше Hyser писав про «В готелі, де я жила, було багато німців, італійців, французів, австрійців і поляків. Одного разу я таки почула «вєлікій і могучій»