“Любов – гріх в моєму житті”: Ада Роговцева розповіла про себе, кумирів та поїздки на Донбас

Відома українська актриса Ада Роговцева провела в Одесі творчу зустріч із шанувальниками

Актриса театру і кіно Ада Роговцева в рамках творчої зустрічі на Одеському міжнародному кінофестивалі відмовилася відповідати на стандартні одеські питання, але розповіла про себе, про своє розуміння сенсу життя і чому їздить в район бойових дій на Донбасі. Depo.Одеса побувало на творчій зустрічі та готове поділитися історіями Ади Роговцевої.

Про любов до свого педагога Костянтина Степанкова

“Кохання у моєму житті перемогло все. Але це і гріх у моєму житті, адже Костя був одружений, я навіть після його смерті займалася його сім’єю. У мужиків все це простіше, це у нас, жінок – правила, честь… А він ще був питущим, а це, хто знає, не приведи Бог нікому, несеш цей хрест і не скаржишся, коли рідна людина”.

Про кумирів

“Їх не треба шукати, вони прилітають, як янголи, щоб тримати тебе в струні. Це, наприклад, Леся Українка. Саме на таких людях, які люблять так сильно, як вона, [яка} в 18 років їде доглядати за вмираючим чоловіком, який не люблять її, тримається цей світ. Я обожнюю таких людей”.

Про сенс життя

“Після смерті мого чоловіка Кості я не знала, як жити далі. Ми прожили разом 25 років. Зовні у нього була така негативна чарівність, в душі – мокренька тепленька ганчірочка. Після цієї порожнечі Катя, моя дочка, запропонувала писати мемуари, підняла наші старі листи. Потім, коли вийшла книжка про історію нашої любові, мені стало легше, з боку я зрозуміла, що інтим банальний і наївний, якщо виноситься на люди.

Я раджу вам – запишіть історію своєї родини, всі цінності в цих легендах, зауважте, все бабусі анекдотичні, парадоксальні, це їхня мудрість, ось чому я стала писати. А взагалі потрібно сьогоднішнім днем, кожен день дає прекрасні обов’язки – зателефонувати відвідати, комусь допомогти, просто зробити свою роботу”.

Про націоналізм

“Я – всіма фібрами українська націоналістка, я готова в будь-який момент померти за свою країну, ось в цю саму хвилину. Але не потрібно при цьому впадати у вузький шовінізм, як говорила сама Леся Українка. Я абсолютно спокійно переходжу на російську мову, якщо у мене російськомовна аудиторія”.

Про поїздки на Донбас

“Про мене різне говорять, що заробляю собі славу на поїздках на війну. Але це все – дурниці. Я просто знаю на собі: можна пережити будь-яке горе, навіть коли йдуть усі, але пережити смерть сина мати не може. Мати, яка втратила сина, – свята, її немає серед людей, вони поповнюють компанію невтішних.

Я це розумію, і тому мене завжди звали в найнебезпечніші місця, як Чорнобиль, як і зараз АТО. Я потрібна їм як мати, щоб обійняти за всіх нас, ці хлопчики, чоловіки – це все мої діти.

Був такий випадок – ми поїхали з донькою в окопи, я закінчила свою зустріч, сіла, відпочиваю, підходить до мене 19-річний хлопець без ноги і кладе мою руку на свою куксу, вона маленька така, і просить зателефонувати його мамі, привітати з днем народження.

Я дзвоню, а вона мені каже в трубку тихенько: “А ви продовжуйте його гладити, продовжуйте…” Ось це так важливо для мене, важливіше всіх нагород.

Я не церковна людина, але для мене перша заповідь – віддай все, це не зовсім правильно так жити, але я так живу”.

Ранее Hyser писал о том, что «Боже упаси. Мы же не идиоты»: украинская актриса тверда в своей позиции и категорично отвечает на приглашения из России